«Навчився бути щирим»
Мене звати Сергій Шкапа. Я працюю ведучим новин на політичному телеканалі. Робота цікава та досить насичена. Однак, напрочуд рідко пов’язана із позитивом. Самі розумієте, то хто щось вкрав, то хто кудись втік - цілковитий кримінал. Подібна штука виснажує. То ж, дізнавшись про старт навчання на курсі розважальних ведучих, сприйняв це як сигнал до дії. Досі в подібному форматі себе не пробував.
Колеги не одразу зрозуміли подібний вибір. Звикли бачити мене у такому собі «футлярі»: жакет, сорочка та краватка. До того ж, мовляв: чого мене там можуть навчити… Але, я все ж ризикнув. Ризикнув і не пошкодував. Виявляється, новини та розважальні шоу – це ніби паралельні світи на телебаченні. Якщо в першому ти маєш сухо констатувати факти, при чому, із серйозним виразом обличчя, то в другому - просто зобов’язаний завжди бути на позитиві. Та це й не складно. Адже, розповідаючи про малюків гепардів із американського міста Форт Роял, що показують маленькі зубки - не маєш права не посміхнутися.
Щоправда, така ситуація була не одразу. Як зараз пам’ятаю, на перший триденний модуль я вирушив великим скептиком. Не полишала думка: «Що мені там можуть розповідати протягом цілого дня, аж до шостої вечора?! І так, у сумі, майже місяць!». Першого ж дня зрозумів, що помилявся. І часу тут гаяти точно не буду. Багато нового. Навіть трохи соромно стало, що працюю на телебаченні і стільки всього не знаю.
Термінологію не чіпаю. Там чорт ногу зломить. Але ж, елементарні шоу та серіали, що кожен день так і лізуть в мій телевізор, виявляється - ціла наука!!! Тут і біблія формату, і горизонтальні та вертикальні сюжетні лінії… Біда, одним словом. А це була лише теорія…
Згодом, коли мій сором відійшов – почалися запитання і, як наслідок, початок справжнього навчання.
Гладко не пішло. Акторська майстерність та вправи на дикцію вибивали із колії. «Я ж вам не театрал! Мені всього лиш в камеру треба вміти говорити», – так я думав спочатку. Як не дивно, в складні та нервові моменти з`являлася підтримка в обличчі моїх колег-студентів. Конкуренції між нами не сталося. Адже кожен сюди прийшов за чимось своїм. Навпаки, попри різний вік та кардинально різні професії і вподобання, ми об’єдналися в спільній меті - навчитися чогось нового. Після декількох невдач, «Не боятися помилок та рухатися вперед» стало моїм кредо. Я почав відмовлятися від «футлярів», що тримали мене у зоні комфорту. До речі, це суттєво допомогло, коли розпочалася практика. А її там відсотків сімдесят, на секундочку. Я відкрив для себе: пітчинги, ТЕДи, тракти, американські стендапи, блоги, влоги, вокс попи, гоп-стопи… А ні, гоп-стоп мені відкрила Борщагівка. Хай їй грець. Трихвилинний майстер-клас від тамтешніх пацанів обійшовся мені, як чотиримісячне навчання на Плюсах. Рухаємося далі. Коротше кажучи, вже після другого блоку навчання навіть колеги з роботи констатували: Вища Школа Media & Production, таки, рулить. В тих самих новинах я став більш переконливим та природнім. По секрету скажу, почав любити камеру. Почав щиро говорити до неї. Адже побачив у ній тебе, шановний глядач. Позбувся так званого ефекту «гаварящєй галави».
Що ж стосується обіцяних зіркових викладачів в анонсі навчання, то тут не все так просто. У Вищій Школі Media & Production поняття зірковості трохи відрізняється від загально прийнятого. Тут зірковими вважаються ті, хто досяг не аби яких висот у професійній діяльності. А це не одне й теж саме, що й популярний. Тим то й краще. Формат open talk дозволив «без купюр» спілкуватися із надзвичайно талановитими медійниками. Хоча, популярних тут також багацько. Чого лише варті: Анатоліч, Сенічкін, Вітвіцька, Горбунов та Комаров. І це далеко не увесь перелік. Щоправда, мені особисто найбільше сподобалися наші куратори. Молоді та активні кореспонденти, не соромлячись, відкривали всі свої професійні секретики. Подібні таїнства я відкрию хіба що своїм власним учням.
Так от вся ця зірково-професійна команда й створює той унікальний контент, що виводить 1+1 в топ телеканалів. До речі, про рейтинги і цільову аудиторію нам також розповідали. Але це вже інша історія. У фіналі свого першого за все життя блогу зізнаюся: особисто для мене курс «ведучих розважальних шоу» відкрив інший, позитивний, бік телебачення. Навчання дало нового поштовху до розвитку в професійній діяльності. Й тепер, по можливості, намагатимуся власну кар’єру зв’язати із позитивним контентом. Коли мене вже навчили щирості, то додам: було б непогано повернутися на 1+1 вже як член тієї команди. Однак, всьому свій час.
P.S. Якщо ви очікували, що я відкрию секрети з-за лаштунків, то відповім: це не секрети. Все відбувається щодня в ефірі розважальних шоу. Зокрема, таких, як «Сніданок з 1+1». Саме ті професіонали, що навчали нас протягом 4 місяців, ті, що на екрані, та поза ним й утворюють єдиний організм. Саме він називається - розважальне шоу. Це неможливо пояснити. Цього неможливо навчити. Це приходить із досвідом! У Вищій Школі Media & Production такого товару вдосталь.
