«Гумор допомагає українцям переживати травматичний досвід під час війни»

У межах спеціальної рубрики «Плюсуй українську. Культура» ми продовжуємо спілкуватися з українськими діячами культури, представниками кіноіндустрії, музики, літератури, а також експертами з різних сфер. Ділимось матеріалом Євгенії Близнюк, соціологині та засновниці компанії Gradus Research.

У межах інтерв’ю Євгенія розповіла про те, як повномасштабна війна вплинула на емоційний стан українців та споживання контенту загалом, чи є прийнятними гумористичні контексти в умовах війни. Також розкрила причини споживання російського контенту та чи може розважальний контент вплинути на ментальне здоров’я українців.

Нагадуємо, що на початку лютого 2023 року група 1+1 media запустила проєкт «Плюсуй українську», спрямований на популяризацію української мови та культури, викорінення російського контенту з медіаполя та формування звички спілкуватися як вдома, так і в інших сферах життя українською. 

Ще під час ковіду рівень стресу в мешканців України був достатньо високим — понад 70%. І зараз, в умовах повномасштабної війни, цей показник сягнув 88-90%. Що українців витягує з емоційних криз і дозволяє продовжувати свою боротьбу?

Рівень стресу вже понад півтора року перевищує 85% в різних групах. Це дуже високий показник, який тримається  довгий час. Попри такі цифри, понад 70% респондентів вважають, що країна розвивається в правильному напрямку від початку повномасштабної війни, та, попри високий рівень стресу, підтримують позицію держави.

Від початку великої війни ми спостерігаємо оздоровлення сприйняття українцями як дій держави, так і суспільства загалом. Адже в об'єднанні проти зовнішнього ворога,  картина світу стає спрощеною й зрозумілою, життєві цілі — чіткими. Стає зрозуміло, хто ворог, а хто друг. Тож стрес врівноважується завдяки такій картині світу.

На початку повномасштабної війни українці демонстрували неймовірне єднання. Проте зараз можна простежити, що присутній певний розкол у суспільства. До того ж українці починають обурюватися, якщо розподіл бюджетних коштів не співпадає з їхніми очікуваннями. Що впливає на таку кардинальну зміну поведінки? Що може змінити цю ситуацію?

На мою думку, це доволі природна реакція, адже різні позиції суспільства стають процесом формування соціального дискурсу в країні, елементом дорослішання нації, аніж проявом ворожості. Саме це відрізняє нас від тоталітарних, пострадянських країн та стає етапом набування зрілості. Тут питання скоріше у формі поведінки українців. Вважаю, що у випадку внутрішнього розколу нам однозначно допомагає сусід-агресор через агентів впливу.

За даними опитування, яке ви проводили в жовтні 2022 року, для подолання стресу, що спричинений великою війною, українці переглядають телебачення, кіно та серіали (це близько 29%). Чи змінилася поведінка споживання контенту з того часу? І чи справді для українців кіно, зокрема комедії, як терапевтична історія, зараз не на часі?

Ми відслідковуємо сильні зміни в медіаспоживанні з початком великої війни: популярність месенджерів Telegram й Viber значно зросла, оскільки люди частіше переглядають новини, що стосуються їхньої безпеки та життя. Глядачі цікавляться й аналітичним контентом в YouTube. Наприклад, це можуть бути ролики з аналізом того, що відбувається в країні.

Поруч із інформаційним форматом активно споживається й розважальний контент, тобто легкі форми відеоконтенту, які допомагають врівноважувати внутрішню напругу та можливий стрес.

Загалом виробництво починає відновлюватися, зацікавленість до українського контенту підвищується, глядачі хочуть переглядати фільми та серіали. Контент привертає увагу глядачів як в кінотеатрах, так і поза ним. До речі, YouTube став медіа №1 в нашій країні.

Попри дискурс, присутній в суспільстві щодо комедій та розважального контенту загалом, більша частина українців підтримує гумор у рекламі під час війни (дослідження від травня-червня 2023 року). Які гумористичні контексти є прийнятними для українців?

Війна — це фізична історія про людей, які опинилися в різних обставинах. Гумор допомагає українцям переживати травматичний досвід під час війни. Це підсвічується великою кількістю так званих мемів, які продукуються в соціальних мережах. Він, як риса національного характеру, почав виділятися саме під час певних криз: першої революції 2004 року, потім — революції у 2014 та на початку великої війни.

Вважаю, що гумористичні жанри потрібні, але вони мають бути помірними, спрямованими на висміювання образу ворога. Це як колективне знеболювальне, з яким варто бути обережним. Треба тестувати кожен кейс, бо у кожного з нас є особистий досвід за час повномасштабної війни.

Попри дослідження, які демонструють, що українці масово переходять на українську мову, відмовляються від всього російського, знаходиться частка людей, які продовжують дивитися російські серіали та слухати російську музику. Чому досі простежується така тенденція та чому українці продовжують обирати продукти країни-агресора? І що може кардинально змінити їхню поведінку? Що державі та індустрії для цього потрібно зробити?

Хочу відзначити те, що велика кількість українців перейшли на споживання українського контенту та спілкування рідною мовою від початку великої війни. На щастя, ця тенденція динамічно розвивається. З іншої сторони, під час останнього дослідження 7% респондентів заявили, що продовжують споживати контент країни-агресора. Причини такої поведінки можна поділити на дві групи.

По-перше, російський контент продовжує бути доступним для пересічного глядача. По-друге, така поведінка спричинена протестними настроями, оскільки українці довгий час зростали в іншому культурному та мовному середовищі. Отже, відмова від російського для них стає атакою на особистісний світ.

Сьогодні українцям треба більше часу на те, щоб прийняти ці факти та перейти на рідну мову.

Під час дискусії від Українського Жіночого Конгресу ви виділили головні виклики, що постануть (або ж вже постали) перед українським суспільством в умовах війни. Зокрема, серед них — підтримка ментального здоров'я (адже ваші респонденти вже погоджуються з тим, що мають ознаки ПТСР) і робота з дітьми та молоддю щодо ментальної готовності жити в країні з постійним ризиком бойових дій. Які міри слід вживати вже зараз? І чи можна говорити, що освітній, патріотичний та в тому числі розважальний контент зможуть стати рушійними у вирішенні цих питань?

Рівень проявів ПТСР є екстраординарним в усіх вікових групах. Звичайно, що продукування та демонстрація заспокійливого, сімейного контенту, в якому, наприклад, будуть підійматися питання вічних цінностей, демонструватися історії пересічних людей — буде допоміжним елементом у розв'язанні цього питання.

Виходячи з одного із наших досліджень, що проводили для Всеукраїнської програми ментального здоров'я, що впроваджується за ініціативи першої леді Олени Зеленської разом з ГО «Безбар'єрність», ми простежили, що українці, в разі відчуття психічного напруження  не звертаються до психологів чи психіатрів. Особисто я вважаю, що візит до спеціаліста — це норма. Так, цю тенденцію треба популяризувати та поширювати.

Якщо говорити про ознаки ПТСР, то які з них українці виділяють та в чому зізнаються?

Найбільш розповсюджені прояви — це порушення сну, погіршення пам’яті та тривожні стани. Є люди, в яких фіксуються виключно фізичні зміни: підвищення тиску, серцебиття тощо. В такому випадку, спеціалісти вважають, що, якщо ви не розв'язуєте ці проблеми на першому рівні — вони проявлятимуться надалі в більш серйозних змінах здоров’я.

Дізнаватися більше про якісний український контент, а також поліпшувати мову можна у тематичній Telegram-спільноті групи 1+1 media. Канал «Плюсуй українську» доступний за цим посиланням: https://t.me/ideaspeople.