Кирпичова Аліса - Фахівець з корпоративної соціальної відповідальності
КСВ. Саме ця абревіатура описує те, чим я займалась упродовж трьох місяців свого стажування. Розшифрування таке: «Корпоративна соціальна відповідальність».
Про працю, яка чистить карму. За ці три місяці ця абревіатура та її розшифрування стали моїм лейтмотивом. Я розповідала про те, що це за три магічні літери багатьом. Батькам, друзям, знайомим, співробітникам компанії) Якщо ж спробувати стиснути опис цього терміну до неможливо малих розмірів, то я б сказала, що це «кармічна праця». Адже та кількість локально та масштабно корисних дій, що ми зробили, очистила мою карму на прийдешні роки! Було різне: корпоративне прибирання, Міжнародний день людини з синдромом Дауна, день донора, роздільне сортування сміття, забезпечення книжками шкіл, проведення екскурсій, презентація профорієнтаційного коміксу, курс жестової мови, проект «Профі».... Кожен з цих заходів був, як то кажуть, «бальзамом для душі», адже в шаленому ритмі життя іноді не помічаєш/не розумієш, як багато змінюють малі дії. Всім раджу долучатись!
Про дилетантство. Саме так. Я хочу бути дилетантом, аматором, натхненником справ. Свій кар’єрний шлях, зазвичай ти починаєш з «низин», наприклад стажером. Всі довкола здаються професіоналами, до яких тобі ще далеко. Але за три місяці стажування я зрозуміла, що важливо зберегти той запал дилетанта-аматора-стажера, який в тобі є на початку. Бо ж і корені цих слів (аматор – від лат. amo — полюбляю, уподобаю; дилетант - від лат. delecto - потішаю, бавлюсь) натякають на просту істину: дилетант-аматор – людина, що справді любить свою роботу, не відчуваючи страху за те, що в неї щось не виходить, та маючи вільні (не законсервовані наукою) думки для творіння прекрасного. Отож будьмо аматорами-дилетантами із запалом в очах!
Про стресори. Скажімо так, їх не стає менше, але ти вчишся на них реагувати. Вчишся пропускати їх через себе та ставати кращим. Тому що і каменярем не станеш не піднявши камінець. Можу сказати, що полюбила свої стресори. Вони стали моїми найкращими помічниками у самовдосконаленні. Вони навчили мене брати на себе відповідальність та нести її до кінця; навчили дивитись на них, як на можливості. Тому шукайте та приручайте стресори, вони ображаються, коли від них тікають!
І що ж сказати на останок?
Давайте робити свою працю, надихаючи інших та надихаючись самим, бо ж це має значення!
