У межах рубрики «Робота в умовах війни» ділимося історією Соломії Зінчук, редакторки телеканалу 1+1 International
За яких обставин ви дізнались про початок повномасштабної війни? Та що спершу зробили 24-го лютого?
Гнітюче передчуття неминучої навали москальської орди було, щоправда, думалося про нове загострення на Донеччині й Луганщині. Тієї ночі довго не могла заснути, прокинулася від гучних вибухів на Печерську. Зателефонувала чоловікові, він ночував у моєї матері на Лівому березі. Попросила делікатно розбудити її, сказати про війну й негайно їхати по мене. У рюкзак поклала документи, гроші, ліки, воду. Чоловік приїхав дуже швидко, а от дорога до мами видалася мені найдовшою в житті. Міст Метро вже було перекрито, суцільний потік машин, виття сирен, блокпости, територіальна оборона, мішки з піском, металеві «їжаки» — як у страшному кіно.
Мучив страх: ми не зможемо переїхати Дніпро, а там чекає старенька, безпорадна й дуже хвора мама. Телефон уже розривався від дзвінків і повідомлень. Звідусіль озивалися друзі, знайомі, колишні студенти; мовчали лише родичі з росії.
Перші чотири місяці робота була майже цілодобовою
Чи вплинула війна на ваші функціональні обов’язки? З якими викликами довелося зіштовхнутися за цей час?
Перші чотири місяці робота була майже цілодобовою. В лівій руці тримала телефон, а в правій була мишка від комп’ютера чи записник і ручка. Спала по 2-3 години.
Найбільшим викликом було поєднання напруженої роботи і домашніх обов’язків. У мами стався третій інсульт, а їй 85 років. Щаслива, що поряд надійна броня — мій чоловік, без нього я б не витримала всього жаху, який довелося пережити.
Постійно надходили пропозиції від друзів і знайомих із США, Італії, Канади, Фінляндії, Польщі, Німеччини, Великобританії, Франції, Швейцарії, Лівану, Туреччини, Японії. Всі були готові надати житло, допомогти з переїздом і коштами. Але мама категорично відмовилася від переїзду в іншу країну, стан у неї був дуже важкий. З Києва ми нікуди не виїздили.
У зв'язку з повномасштабним вторгненням в Україну з 24 лютого по 10 червня 2022 року телеканал 1+1 International цілодобово транслював марафон «Єдині новини».
Розкажіть детальніше про те, яким був цей період для телеканалу та вашої команди зокрема? Адже ні реклами, ні анонсів в мовленні не було.
Телеканал 1+1 розпочав мовлення на параметрах 1+1 International у відкритій незакодованій версії на супутнику. Ми розіслали повідомлення про ці зміни нашим закордонним партнерам й продовжили працювати в інших підрозділах, адже 1+1 International — частинка нішевих каналів. Я доєдналася до команди телеканалів ПЛЮСПЛЮС і УНІАН. Першочерговим завданням було налагодження зв’язків з українськими громадами і діаспорами по всьому світі, залучення їх до співпраці. Практично 24/7 ми розсилали відеоролики, інформаційні матеріали через Telegram, WhatsApp, Twitter, Facebook, електронну пошту. Усі працювали професійно, швидко, злагоджено. Пишаюсь нашим колективом, ніхто не скаржився, разом долали всі труднощі й перешкоди, добрим словом, жартами чи кумедними «фотожабами» підтримували одне одного.
На яку аудиторію нині мовить телеканал 1+1 International? Розкажіть детальніше про телепроєкти, що транслюються?
1+1 International — міжнародна версія телеканалу 1+1, орієнтована на широку аудиторію: Європа, США, Канада, Ізраїль, Казахстан.
Власного виробництва немає, тому програмна сітка містить найкращий контент групи 1+1 media, ту продукцію, на яку є права показу за кордоном. Так, транслюємо ТСН, частково марафон «Єдині новини», популярні розважально-інформаційні програми «Сніданок з 1+1», «Сніданок. Вихідний» і «Життя відомих людей», авторську програму «Мосейчук+», ток-шоу «Говорить вся країна», передачі про подорожі «Світ навиворіт» і «Мандруй Україною з Дмитром Комаровим», гумористичні програми «Квартал 95», «Жіночий квартал», стрічки, популярні серіали, документальні фільми про війну.
А для маленьких глядачів показуємо багатосерійні мультфільми «Дивомандри», «Корисні підказки», «Світ чекає на відкриття». Інтерес до України і всього українського у світі зростає. Сподіваюсь, що 1+1 International розвиватиметься та виходитиме на нові ринки.
Як відомо, в межах мовного клубу «Плюсуй українську», що відбувається для працівників 1+1 media, ви проводите лекції. Розкажіть детальніше, чому ви вирішили долучитися до цього проєкту? Скільки лекцій вже вдалося провести?
З великим задоволенням погодилася на пропозицію долучитися до цієї корисної та важливої ініціативи. Рада передати свої знання іншим, адже у команді 1+1 працюю вже 19 років.
Для наших колег провела вже два заняття на тему «Труднощі перекладу». Мені до вподоби практичні заняття, бо атмосфера таких зустрічей завжди легка, невимушена, весела. Це можливість краще відчути смак мови. На заняттях учасники мають змогу перевтілитись у літредакторів, шукаючи у запропонованих текстах помилки, росіянізми, калькування, хибні конструкції чи невдалі запозичення із мови ворожих сусідів.
Зараз частіше чую рідну мову на вулицях, у транспорті, на телеекранах
Ваш досвід викладання української мови як іноземної — 25 років. Які ви особисто зміни бачите в тенденції вивчення української мови із початком повномасштабного вторгнення?
Радію, що зацікавленість українською зростає. Зараз частіше чую рідну мову на вулицях, у транспорті, на телеекранах. Талановиті, молоді викладачі проводять оригінальні мовні курси в онлайн-режимі. Підручників для вивчення української побільшало, як і гарної художньої літератури.
Також, відомо, що на початку повномасштабного вторгнення ви допомагали колегам з перекладами, які публікувалися для міжнародної аудиторії. Скільки таких матеріалів доводилося опрацьовувати?
У той період потрібно було виконувати все максимально швидко, не відкладаючи на потім. Перекладала матеріали про міжнародні благодійні концерти-марафони на підтримку України Save Ukraine #StopWar; благодійні футбольні матчі Match for peace #StopWarInUkrainе; мультсеріали «Добро завжди перемагає», «Україна. Нескорені міста», «Волохатий блог». Тексти для перекладу були різні за розміром і змістом.
Творчість лікує душу й тримає в тонусі
Робота редактора надзвичайно відповідальна. Яким чином ви залишаєтесь стресостійкою та продовжуєте працювати в сучасних умовах?
Найвідповідальніша робота зараз у наших захисників і захисниць. На жаль, я непридатна до служби в армії, але ще можу трудитися в тилу. Щоденно послуговуюся принципом: «Роби щось корисне». Не маю права впадати у відчай навіть тоді, коли погано, важко, страшно, боляче.
Від жахіть війни рятує волонтерство, підтримую цей неймовірний рух із 2014 року. Моє давнє захоплення декупажем нині приносить неабияку користь. Декорую шкатулки, кухонні дощечки, свічки, пляшки, тубуси, коробки, іграшки, потім їх виставляють на благодійному аукціоні, всі кошти йдуть на маскувальні сітки, потреби воїнів, як адресна допомога діткам, які втратили батьків. Творчість лікує душу і тримає в тонусі.
Які трансформаційні зміни відбулися з вами за час повномасштабної війни?
Щоранку й щовечора дякую всім, хто нас боронить. Найважчою була перша звістка «пропав безвісти» про того, кого знала особисто. Талановитий поет, співак, композитор, перекладач, сценарист Ілля Чернілевський пішов на війну добровольцем і загинув 7 травня 2022 року на Донеччині внаслідок ворожого мінометного обстрілу.
Про що ви мрієте одразу після Перемоги?
Головне, щоб наша Перемога настала якомога швидше! А потім і будемо мріяти.
