Олександр Демиденко, фотограф 1+1 media
- Речі, без яких не уявляєте свій робочий день? Безумовно фотоапарат, комп’ютер і кава.
- Навичка, набута під час війни — стресостійкість, а також частіше зважаю на те, як краще комунікувати. Важливо не сказати зайвого, адже в цієї людини може бути різний життєвий досвід – перебування в окупації, зоні бойових дій тощо.
- Яку цінність має фотографія? Це фіксація моментів, які вже ніколи не повторяться.
У вікні побачив суцільну білу «пелену», що була схожа на дим від вибухів
Яким ви пам’ятаєте ранок 24 лютого? З якими відчуттями зіткнулися?
Напередодні, 23 лютого, долучався до зйомки проєкту «Ліга Сміху», що транслювався на телеканалі 1+1. Проте через початок повномасштабного вторгнення сезон зупинився. У той день приїхав додому десь опівночі, проте ще оперативно обробляв світлини зі зйомки. Здається, лише о третій ночі вдалося заснути, але о п’ятій ранку мене розбудили повідомленням, що росія розпочала повномасштабну війну. У вікні побачив суцільну білу «пелену», що була схожа на дим від вибухів. Потім мені зателефонували друзі зі словами: «У тебе все добре?».
Зйомки, відповідно, скасувалися, тому прийняв рішення їхати до рідних у Черкаську область. Дорогою бачив величезні затори та велику кількість людей в чергах. Вже приїхавши додому, з батьком почали упорядковувати домашнє укриття.
Якими були перші місяці великої війни для вас і перша зйомка? Чи вдалося адаптуватись до нових реалій з численними викликами?
Коли ситуація стабілізувалась, 1+1 media почали відновлювати деякі проєкти, до яких долучався. Першим був благодійний концерт «І все буде добре», що проходив у метро «Золоті ворота» за участю гурту Океан Ельзи. Він був спрямований на підтримку дітей, які постраждали від війни в Україні. Це було дуже емоційно. Трохи згодом в межах проєкту «Спорт проти війни» записували перше відеозвернення колишнього головного тренера збірної України та справжньої легенди футболу Андрія Шевченка. Було символічно, що зйомка відбулась на футбольному стадіоні та на фоні зруйнованого російськими обстрілами житлового будинку. Вважаю, що світ має бачити, що робить ворог з Україною.
Під час перших жорстких блекаутів офіс фактично став ще одним моїм будинком, оскільки тут постійно було світло та сприятливі умови для роботи, хоча повернутись до команди та в столицю остаточно вдалося лише у 2023 році.
Військові — люди, з якими ми працюємо та живемо пліч-о-пліч
Як війна вплинула на вашу особисту роботу й творчість?
Думаю, що в сенсах — глобально. За період великої війни телебачення істотно змінилось. Всі розважальні проєкти були трансформовані або зупинені, масштабувалася соціально-благодійна складова. Практично до кожної зйомки долучені військові або ветерани. Ми живемо в такий час, коли вони є частиною нашого життя. Це люди, з якими ми працюємо та живемо пліч-о-пліч, тому важливо висвітлювати війну.
Зірки стали ближчими до кожного з нас, адже вони звичайні люди, які переживають те саме, що і ми. Також розумію, що сьогодні потрібно набагато швидше та оперативніше працювати, бути відповідальнішим.
Щодо ще одних важливих змін — у 2024 році було прийнято рішення долучитись до департаменту корпоративних та інтегрованих комунікацій на чолі з Яною Ляхович, зокрема в групу просування корпоративних спікерів і соціальних проєктів, тому продовжую брати участь в усіх ініціативах команди.
Ми постійно намагаємось звертати увагу на військових, а також людей, які страждають від великої війни
На яких історіях ваша група робить акцент сьогодні?
Ми постійно намагаємось звертати увагу на військових, а також людей, які страждають від великої війни. Наприклад, команда реалізовує багато соціальних подій, а також щонеділі запрошує колег відвідати акції «Не мовчи. Полон вбиває», аби нагадувати про військовополонених і поширювати ці заклики. Мені це дуже близько.
Також Тетяна Кашуба, керівниця нашої групи, та Валерія Домиловська, PR-менеджерка, реалізовують соціальну ініціативу «Здійсни мрію» від 1+1 media, втілюючи нематеріальні бажання дітей, батьки яких загинули внаслідок вторгнення. Транслюються ці історії в межах проєкту «Ближче до зірок» на ТЕТ.
Кожна зйомка — емоційна. Мені особисто запам’яталась історія Аліси, яка хотіла не лише побачити власного кумира, акторку Дар’ю Петрожицьку, але ще й стати учасницею епізоду «Я люблю Україну». Її сльози тоді не зупинялися. Це зворушливо - фіксувати моменти щастя маленьких мрійників, дивитись на реакції дітей, коли вони бачать свого улюбленого кумира. Кожна героїня чи герой проєкту переживає занадто багато страшних і трагічних моментів, яких не має бути в дитинстві, тому наша задача — хоча б на один день зробити їх щасливими й наповнити день світлом.
Також неодноразово долучався до масштабного соціального проєкту «Життя після шрамів», що покликаний допомогти ветеранам та ветеранкам на шляху повернення до цивільного життя. Кожна розказана історія відкладається у свідомості. Вважаю, що ми маємо бути голосом людей, про подвиги яких неможливо мовчати. Найбільше запам’ятався епізод, в якому брала участь дружина зниклого безвісти військового. Вона об’єднала жінок і створила спільноту підтримки родин. Більше деталей розповісти не можу, тож чекаємо вихід проєкту в етер!
До яких проєктів ви були ще долучені?
Майже до всіх проєктів, івентів і серіалів, до яких дотичні 1+1 media. Кількість важко перелічити. Знімав суперфінал «Голосу країни 12». Це перший телевізійний проєкт, який відновився під час повномасштабного вторгнення, а прямий ефір транслювався прямо з метро. Також різноманітні благодійні концерти, ми їздили в осередки «Школи Супергероїв», аби влаштувати тяжкохворим діткам свято. Також до ініціатив фонду «Запорука», знімав талант-шоу «Україна неймовірних людей», цикл історій «Хоробрі серця», патріотичний проєкт «Я люблю Україну», проєкти виробництва Big Brave Events — «Пісня мого життя», «Клуб 1%», «Колесо фортуни».
Найбільше запам’яталися зйомки проєкту «Різдво. Ти не один». Під час повномасштабного вторгнення команді вдалося відзняти 3 фільми. Це дуже гарна казка з великою кількістю українських зірок. Ми знімали в умовах, коли одночасно міг йти і сніг, і дощ, і мороз.
До того ж наразі 1+1 media активно розробляє перший повнометражний художній фільм «Вартові Різдва», теплу різдвяну казку. Як на мене, це дуже масштабний та цікавий проєкт із кастом талановитих українських акторів, зокрема Станіславом Бокланом, Михайлом Кукуюком, Іван Бліндарем, Катериною Кузнецовою тощо. І як у нас це вийшло — можна буде дізнатися вже на прем’єрі стрічки, яка вийде в кінопрокат 4 грудня.
Фотографія в умовах війни — це історія, яку неможливо спотворити
Як ви вважаєте, яку роль відіграє фотографія сьогодні? І що вам особисто допомагає продовжувати працювати далі?
Фотографія в умовах війни — це документація правди та фактів. Історія, яку неможливо спотворити та її зможуть побачити наше майбутнє покоління.
Працювати далі допомагають люди та оточення. Також мене все ж надихає робота, яка дає можливість ледь не щодня знайомитись з талановитими людьми та їхніми неймовірними історіями.
Крім основної діяльності, чи були ви залучені до волонтерської діяльності?
Завжди намагаюсь донатити та допомагати знайомим, адже розумію, наскільки для них це важливо. Одного разу створював збір коштів на тепловізійну насадку для снайперської гвинтівки для підрозділу свого друга. Було бентежно, тому що не знав, чи буде під силу зібрати близько 130 тисяч гривень. Завдяки підтримці друзів, знайомих і родичів все вийшло.
Мрію створити цілий фотопроєкт — провести портретну зйомку не лише для військових, а й для людей, яких зачепила війна
Якою є ваша мрія після Перемоги?
Мрію створити цілий фотопроєкт — провести портретну зйомку не лише для військових, а й для людей, яких зачепила війна. І через світлини висвітлити їхню особисту історію.
