РОБОТА В УМОВАХ ВІЙНИ15 грудня 2023

Олександр Голездренко, керівник відділу ефірного промо та дизайну нішевих каналів

Не було іншого вибору, як рятувати сім’ю

Яким ви пам’ятаєте ранок 24-го лютого? З чого він розпочався особисто для вас?

До повномасштабного вторгнення зібрав якусь частину речей, але все одно не був готовий до початку війни.

Я живу у Вишгороді, тож вже о 5 ранку почув вибухи за кілька кілометрів від будинку. В той момент дружина теж прокинулась, а син дуже злякався. Стало зрозуміло, що почалася війна. З перших днів мій брат воює на фронті, тож вся відповідальність за родину була на мені. Не було іншого вибору, як рятувати сім’ю, тому вирішив вивозити іх з міста. Дорогою забрав ще маму з Гостомеля. Пам’ятаю, що були сильні затори, виїхати було дуже складно. В якийсь момент ми розминулися біля гостомельського аеропорту з російськими гвинтокрилами буквально на 15 хвилин.

Думав, що повертатимусь в Київ назад наступного дня, але сусіди повідомили, що вже були підірвані мости та йде просування російських військ.

Війна — це нові умови, за яких ми всі маємо працювати й планувати нашу діяльність. Яким був перший період повномасштабної війни? Як вам вдалося організувати максимальну ефективність команди, зважаючи на нові реалії?

З командою та Іванною Найдою, генеральною продюсеркою департаменту нішевих каналів, були на зв’язку з перших годин повномасштабної війни, аби дізнатися, чи всі у безпеці. Оскільки мовлення частини нішевих каналів відбувалося у марафоні «Єдині новини» та ніякого анонсування не було, основну роботу відділу ми одразу переформатували. Буквально з перших днів долучилися до роботи команди 1+1 media та почали просувати позиції України щодо війни. Ми відповідали за організацію зв'язків з діаспорою. Також наші режисери, хто мав змогу, підключилися до монтажу матеріалів про війну. Так, між командою розподілили обов’язки та почали роботу.

Особисто я спілкувався з діаспорою балтійських країн, США, Канади, Німеччини, надсилав листи, дайджести та новинні повідомлення англійською мовою. Пізніше спільно з корпоративними комунікаціями 1+1 media допомагали організовувати благодійні марафони-концерти. У Литві вдалося організувати трансляції на великих екранах.

Ми хочемо довести, що життя триває та, попри складні часи, все налагодиться

У травні 2022 року телеканал Бігуді запустив ефірну промокампанію «Бережи себе». Розкажіть детальніше про цю кампанію, а саме, яке значення ви закладаєте?

Ми запустили цю промокампанію тоді, коли телеканал відновив роботу промо та знову розпочав ефірне анонсування. До цього був слоган «Дякую, що ти є», але розуміли, що треба підтримувати жіночу аудиторію, тому запустили кампанію «Бережи себе». Головна задача — дати аудиторії відчути певні позитивні емоції, допомогти відволіктися від повсякденного життя. Ми хочемо донести, що життя триває та, попри складні часи, все налагодиться.

ПЛЮСПЛЮС — це дитячий розважальний телеканал. Раніше ми спілкувалися з бренд-менеджеркою каналу, яка зазначила, що аудиторія змінилася, як і сам контент. Яким нині є стиль дитячого телеканалу та наскільки змінився концепт продукту? Розкажіть про соціальні проєкти.

росіяни ведуть активну пропаганду в усіх сферах життя, особливо серед дітей. Через кілька тижнів після початку повномасштабної війни вони опублікували анімаційний фільм, в якому розповідали про двох хлопчиків, що представляли Україну в гіршому світлі та росію — в кращому. І ми вирішили створити достойну відповідь. Це був дійсно виклик, адже на той час команда була розкидана.

Проте ми скооперувалися, оперативно зібрали креативну групу. Невдовзі режисер, сценаристка, художники, аніматори та партнери — FILM.UA Group, Animagrad — почали роботу над мультфільмом «Добро завжди перемагає» та зробили першу серію за тиждень. Працювали тоді фактично 24/7.

Це класний проєкт, який набрав велику кількість переглядів. Пам’ятаю, що навіть ворог відреагував і звинуватив у тому, що українці просувають пропаганду. Він переріс в більш масштабний, патріотичний проєкт — «Україна. Нескорені міста», в якому ми розповідаємо правдиву історію про наші міста, про наших людей, та про те, як вони долають біду. Прем’єра відбулася восени, але зараз робимо ще 5 серій.

Нині власне виробництво зосереджене виключно на соціальній місії. В ефірі вже є проєкти «Це наше — це твоє», «Світ чекає на відкриття», «ЕКОПЛЮСПЛЮС» та інші, що створені для того, щоб надихати дітей, показувати, як зробити цей світ краще, добріше, безпечніше. Також невдовзі плануємо розпочати роботу над новим сезоном проєкту «Корисні підказки» — це проєкт на доволі складні, але дуже потрібні теми, на кшталт: «Як не боятися робити помилки?», «Як подолати страх?» тощо.

Творчість відволікає, бо коли поринаєш в неї — стає легше

Як нині команда департаменту нішевих каналів підтримує глядачів та поєднує творчість і війну під час створення телевізійного контенту?

Ми працюємо над мовою в комунікації в анонсах. На телеканалі ПЛЮСПЛЮС хочемо розповідати дітям про те, що вони завжди мають впевнено діяти, адже попереду ще багато пригод та Перемога. Хочемо, щоб вони включили телеканал та відчули, що потрапили у чарівний світ, в якому завжди є друзі, підтримка та добро, що переможе будь-яке зло.

Для телеканалу Бігуді зараз працюємо над адаптацією під телевізійний формат YouTube-проєкту «Жити далі». Це соціально-важливий проєкт, що створили наші талановиті колеги, який здатний надихати та змушує замислитись.

Хоча ми живемо в такі буремні часи, творчість відволікає, бо коли поринаєш в неї — стає легше.

Ми намагаємося триматися та підтримувати одне одного

З якими викликами довелося зіткнутися за період великої війни?

Перший та головний виклик — зібрати команду та організовувати роботу. Пам’ятаю, як одна з наших дизайнерів, Вікторія, опинилася в окупації, а ми намагалися організувати евакуацію. Наш диктор, голос, на якому тримається озвучка, певний час знаходився на Закарпатті, тому ще однією проблемою було налагодити процес начитування та передачі матеріалів. Денис, режисер, на момент початку війни був у відпустці на Прикарпатті, тож застряг там, бо не міг потрапити до Києва. Олег, ще один режисер, не міг виїхати з Шостки. Багато хто з команди постійно ховався від повітряних атак. Було важко певний час.

Все налагодилось тільки тоді, коли росіяни відступили від Києва, але досі виникають певні труднощі, оскільки дехто з колег зараз волонтерить та їм буває важко переналаштуватися, особливо, коли втрачають знайому людину. Проте ми намагаємося триматися та підтримувати одне одного.

Моє кредо — свобода, не уявляю життя без неї

Які трансформаційні зміни відбулися з вами за час повномасштабної війни?

Відмовився від споживання російського контенту. З родичами з росії та білорусі більше не спілкуємося, бо стало зрозуміло, чим ми відрізняємося. Моє кредо — свобода, не уявляю життя без неї. В Україні, попри все, ми дійсно вільні люди, за це варто боротися… Завжди варто.