Кароліна Никоненко, стажерка Відділу інтегрованих комунікацій
Кароліна розповіла про те, як потрапила на «плюси», особисті трансформації, що відбулися за цей час, а також поділилася тим, що отримала від програми стажування «Ближче до ТБ».
Про вибір напряму діяльності
Я вивчаю PR і журналістику в Київському університеті культури. Чесно кажучи, це доволі широка галузь, тому я не була до кінця впевнена, яка саме посада буде відповідати моїм навичкам та збігатися з моїм темпоритмом. Я людина, для якої надважливо постійно перебувати в русі та знаходитись серед людей, ще й бажано цікавих. Чудово пам’ятаю, як вперше побачила на сайті «плюсів» новину про відкритий набір на стажування, і поїхала на інший кінець міста до подруги за професійним світлом, щоб зняти відеорезюме, яке потім ще три години перезнімала. Неважливо, вірила я в те, що мене візьмуть, чи ні. Важливо, що я не зупинялась та продовжувала робити те, що було у моїх силах.
Наступний епізод у моїй пам’яті – співбесіда і двоє моїх друзів, які сиділи поруч, тримаючи за руку. Саме на співбесіді мені допомогли визначитися з пріоритетами та зрозуміти, де я зможу розкрити свій потенціал. Далі після виконаного тестового завдання я потрапила до найкращої команди піарників телеканалу 1+1, з якими працювала пліч-о-пліч на посаді PR-фахівчині. Думаю, пройти відбір мені допомогла моя наполегливість, працьовитість, і, звичайно, вроджений талант і харизма, адже не можна недооцінювати свою особистість.
Враження від стажування
Один із моїх улюблених висловів звучить так: «Життя без пристрасті – все одно що смерть». Моя робота стала для мене найбільшою пристрастю. За півроку стажування я встигла побувати на багатьох знімальних майданчиках, долучитися до величезної кількості крутих проєктів, поспілкуватися з неймовірними особистостями, акторами, взяти купу інтерв’ю і коментарів, написати десятки пресрелізів. Як тільки з’являлась можливість спробувати щось нове, це ставало ще одним викликом для мене, який я просто не могла не подолати. Для мене надзвичайно важливо відчувати себе потрібною і залученою, а для цього варто бути ініціативною. Взагалі у сфері PR завжди маєш бути сміливою і рішучою.
Не знаю, як описати рівень підтримки моєї команди, я просто хочу мати багато таких друзів у майбутньому. Це неймовірні люди, які завжди готові вислухати твої ідеї, дати фідбек, розібрати помилки, спробувати реалізувати твій план, підтримати, дати відповідь на будь-яке запитання. Робота насправді дала мені ще й чудову можливість для нетворкінгу, знайомств з успішними, в моєму розумінні, людьми. Комунікація завжди була моєю сильною стороною, і, можливо, саме тому я так про це і говорю.
Протягом стажування, до речі, було багато різноманітних тренінгів, від яких я дійсно кайфувала. Насамперед тому, що це була можливість знайти нових друзів серед інших стажерів, обмінятись досвідом і підтримати одне одного, якщо виникали труднощі.
Можу годинами розповідати про окремі проєкти, з якими мені доводилось працювати, та найцікавіші події під час стажування. Зараз лише хочу сказати, що зусилля, які ми докладаємо, обов’язково залишать відбиток на нас. Тому я просто продовжую робити зараз усе можливе, щоб не шкодувати у майбутньому.
Про те, що надихає, та поради майбутнім стажерам
Я могла б сказати, що мене надихає театр, кіно або мистецтво, але насправді – це люди. Деякі мають неймовірний потенціал, вони вражають, надихають, впливають на наше життя, формують особистість. Я людина, яка справді вміє захоплюватися кимось і знаходити нових кумирів серед акторів, виконавців чи просто знайомих. Якщо я почну цей список, ви затримаєтесь тут надовго, слухаючи про Опру Вінфрі, Джиммі Феллона і BTS. Я завжди захоплювалась кінотеатральною індустрією, і не думала, що мене так захопить телебачення. На жаль, в Україні вплив та можливості, які дає ця сфера, наприклад, для телесеріального виробництва, дуже недооцінюють. Не знаю, де я опинюсь через декілька років, просто хочу робити те, що подобається, адже тільки ми самі визначаємо, де саме наше місце.
Не буду детально розповідати про отримані професійні навички під час стажування. Краще буде розповісти про те, наскільки я стала більш впевненою в собі, як почала довіряти собі, вірити в себе і свою роботу, навчилась бути сміливою. Не можу сказати, що раніше я була іншою людиною, просто, напевно, я ще більше полюбила себе за цей час.
Зараз не легко бути 20-річними, бо треба встигати за трендами, орієнтуватися в інформаційному просторі, при цьому уникаючи усього сміття, яке там є, треба розвиватися і постійно чогось досягати. Київ – дуже швидке місто. Іноді мені також здається, що один день серіального марафону вдома, і я вже за бортом «успішного» життя. Але мені ж не треба пояснювати, що це не так? Я люблю себе такою, якою я є, і такою, якою сподіваюсь стати в майбутньому. Мені пощастило бути серед тих, хто знає, чим хоче займатись. Робота на телебаченні – це справді складно, а ще неймовірно весело. Сьогодні я продовжую старатись та бути наполегливою.
