Олексій Бугаєнко, оператор ТСН

●       З чого розпочинається ваш ранок? З моніторингу новин.

●       Якою є ТСН в умовах великої війни? Крута та відважна.

●       Найбільший виклик, з яким довелося зіштовхнутися під час великої війни? Адаптуватися до частих ворожих ударів по місту.

Особисто для мене війна розпочалася зі слів брата, який розбудив і сказав: «Почалося»

Ваше рідне місто — Берестин, що в Харківській області. Яким воно було на початку великої війни та як особисто для вас війна розпочалася?

Повномасштабну війну насправді застав саме під Берестином, у невеличкому місті. Була своєрідна паніка на початку, проте все одно не вірив, що може бути вторгнення. Особисто для мене війна розпочалася зі слів брата, який розбудив і сказав: «Почалося». У відповідь йому сказав: «Яка війна? Я ще сплю». Згодом лише прийшло усвідомлення. А коли вийшов на вулицю, побачив, як масово літали гелікоптери. росіяни неодноразово влучали по місту. Зокрема, в той день в одному мікрорайоні розбили понад 10 будинків і загинула ціла сім’я.

Розкажіть, чому вирішили долучитися до команди 1+1 media? Якою була перша зйомка в межах роботи в ТСН?

В основному ще з бакалаврату, коли всі хотіли знімати кіно, стати крутими режисерами, кінооператорами, я мріяв працювати на телеканалі. Здавалося, що це набагато цікавіше та в цьому більше руху. Якщо уявити телебачення в Україні, то перший канал, який спадає на думку — це 1+1, один із провідних. Навіть ще зі школи думав про це. Тому це була та мрія, через яку переїхав у Харків. Долучився до команди в серпні 2023 року. Спочатку не вірив, що в мене є шанс, проте мої рідні підтримали мене. Мене одразу керівництво попереджало, що буде нелегко, проте — заради мрії — був готовий до всього. 

Харків — гарний, проте водночас це і місто-залізобетон

Ви працюєте в основному в Харкові та області як телеоператор. Яким є сьогодні Харків? Та якою була перша зйомка?

Харків — гарний, проте водночас це і місто-залізобетон. Неможливо повірити, що лінія бойового зіткнення всього за 20 кілометрів. Перше, що зняв на ТСН — це був сюжет про розмінування територій. Ми їздили в область з одним із фондів, що фінансує ці роботи.

 Найважча зйомка була в селі Гроза

Розкажіть про поїздки в зону бойових дій.

Відрядження бувають як і на лінію бойових зіткнень, так і в тил. Найважча зйомка була в селі Гроза. Тоді відбувся теракт, адже 5 жовтня 2023 року росія завдала удару ракетою «Іскандер» по кафе-магазину. У закладі тоді проводився поминальний обід. Загинуло 59 людей. Досі пам’ятаю, як ми туди їхали. Вже дорогою дуже хвилювався, бо розумів наскільки це жахлива історія та наскільки важкою буде зйомка.

Одна з непередбачуваних зйомок була тоді, коли ми спершу домовлялися про інтерв’ю, але довелося його перенести. Що тоді трапилось?

Так, тоді в Харкові було чергове влучання ракетою в одному з районів. Загалом часто бувають зйомки, коли ми з кореспонденткою маємо кардинально змінити свої плани і швидко зібратися та поїхати на включення. Минулого року, 30 грудня, було влучання в «Харків Палас». Тоді довелося всю ніч працювати над висвітленням цієї події.

Також ви фіксуєте наслідки ворожих ударів, зокрема евакуації родин з прифронтових зон. Як ви особисто пораєтесь з цим емоційним навантаженням?

Крайній раз, коли відчувався страх, — це під час масової евакуації населення з міста Липці. Тоді до події долучалися багато журналістських команд,у тому числі іноземні, проте було небезпечно. На той момент хвилювався, що щось може трапитися. Але в таких випадках знаю, що треба себе просто брати в руки. Зазвичай лише після таких екстремальних зйомок розповідаю про них рідним. 

На які теми вдавалося ще знімати сюжети? Та скільки зазвичай буває зйомок на день?

Може бути як одна, так і три-чотири. Все залежить від формату. Наприклад, в день може бути кілька бліців на вулиці. Або відбувається кілька ракетних ударів в різних локаціях, на які ми маємо їхати.

З більш позитивного — ми знімали в екопарку, коли народилися білі амурські тигри. Ця зйомка стала навіть дещо терапевтичною, допомогла відволіктися. Ще запам’яталося, як їздили до людей, які пережили окупацію. Такі історії надихають, адже розумієш, наскільки люди сильні. Вони намагаються продовжувати жити, попри все. 

Найбільше запам’яталася історія паралімпійського чемпіона, який поєднує спорт з військовою справою

Ви також знімаєте військових. Розкажіть про цей досвід, яке інтерв’ю найбільше запам'яталося?

Найбільше запам’яталося те, коли ми знімали історію паралімпійського чемпіона, якщо не помиляюся, з волейболу. У нього травма ноги, проте він довго розповідав про те, як тренується й показував, як грає. До того ж як поєднує спорт з військовою справою, адже він сам оператор БПЛА. Такі люди надихають. 

Знаю, що ви також отримували нагороди за власну роботу. Розкажіть про це детальніше, що вони для вас значать?

Так, одного разу їздив у Київ, де отримав нагороду від Кабінету міністрів України. Також отримав почесну відзнаку «Місто-герой України», що була вручена мені мером Харкова Ігорем Тереховим. Ці нагороди — це нагадування самому собі, що маю певні досягнення. Те, що моя робота цінна. Це надзвичайно приємно.

Журналісти ризикують щодня

Наскільки сильно, на вашу думку, трансформувалася журналістика та робота операторів за період великої війни? Та які особистісні зміни відбулися з вами?

Здається, що значно змінилась. До повномасштабного вторгнення були буденні зйомки, а зараз — це відрядження до лінії бойового зіткнення. Журналісти ризикують щодня. Але головне, щоб руки не тряслись. Також нині є певні обмеження в зйомках через безпекові питання. Звичайно, ми не знімаємо військову техніку та її переміщення.

Щодо особистісних змін — відчуваю, що став більш стресостійким, набув професійного досвіду, дечому навчився.

Загалом, якими є дії росіян стосовно Харкова сьогодні?

Тероризують досі, адже запускають прямо по житлових районах ракети, авіаційні бомби,  дрони, зроблені навіть з фанери, аби не було спокою у місті. Але часто немає часу, аби зреагувати на тривогу, адже якщо летить ракета — до влучання проходить менше, ніж хвилина.

Мрію знімати мирні сюжети

Про що ви особисто мрієте після Перемоги?

Знімати мирні сюжети. Та видалити всі моніторингові канали, бо вони вже скоро, сподіваюся, не знадобляться.

Про що саме будуть ці сюжети?

Про те, як відбудовуватиметься Харів.