Олена Пустовіт, випускова редакторка проєкту «Сніданок з 1+1»
- «Сніданок з 1+1» в умовах великої війни — це живий організм, який трансформується разом із глядачами.
- Найбільша цінність ранкового проєкту полягає в його унікальності. Він не відділяється від своєї аудиторії.
- Створення контенту під час війни — це як глибоке озеро. Кожної секунди щось змінюється, а на одну й ту саму подію можна подивитися з різних сторін.
План дій був лише працювати, як рефлекс
Яким ви пам’ятаєте ранок 24-го лютого та день початку повномасштабної війни? Чи був у вас план дій в разі підвищеної небезпеки?
За графіком 24-го лютого мав бути вихідним, але, оскільки ситуація напередодні була тривожна, рюкзаки були зібрані, а машина — заправлена. Вночі довгий час не могла заснути. Ближче до ранку прокинулася від дзвінка брата, який живе у Василькові (Київська область). Там вже було гучно, росіяни бомбили військовий аеродром. Після розмови почула вибухи поблизу будинку.
Мій чоловік також телевізійник, тому за замовчуванням, не проговорюючи вголос, вирішили, що поїдемо на роботу. План дій був лише працювати, як рефлекс. В ефірі тоді була інша випускова редакторка, але всі виконували функції одне одного. Пам’ятаю, що в той день в нашому ньюзрумі на телевізорі транслювалося включення з Маріуполя, але нічого не було зрозуміло. Ми лише намагалися чіплятися за інформацію та подавати її за лічені секунди.
В цей день умовно розподілили зміни, ввечері 24-го поїхала додому, а частина колег залишилися працювати в офісі. Ефір 25-го лютого весь час перебивався через повітряні тривоги.
Ми намагалися чіплятися за інформацію та подавати її за лічені секунди
Якою ви пам’ятаєте команду та роботу на початку повномасштабного вторгнення? Чим займався редакторський відділ ранкового мовлення?
Я особисто виконувала функції і редакторки, і журналістки, і випускової, навіть монтувала відео. Всі матеріали видавалися швидко, іноді навіть під час ефіру. Тижня на підготовку не було.
Нашою метою було швидко відповідати на різноманітні запити глядачів, зокрема про інформацію та безпеку, тож з часом почали готувати сюжети та проводити включення наживо на теми: «Як переналаштувати телефон, коли зникає зв’язок?», «Чим зайняти дітей в укритті?», «Як зберегти тепло?», «Як зберігати продукти?» тощо. Вони потрібні були як нам, телевізійникам, так і глядачам. До того ж ми робили великі дайджести, які перекладали на англійську мову, аби показати міжнародній аудиторії, що відбувається в країні.
Пізніше «Сніданок з 1+1» почав виходити в YouTube. І це зовсім інший формат того самого шоу. Здається, що ніде у світі більше не побачиш, як ведуча зі свого особистого гаджету в прямому ефірі телефонує жителями окупованої Василівки, що на Херсонщині, без прописаних заздалегідь питань. Думаю, ми маємо увійти в історію сучасного телебачення.
Робота редакції кардинально змінилася. Ніколи не забуду й те, як журналіст, який до повномасштабного вторгнення писав актуальні сюжети про погоду, в перші дні війни віддавав редакції сюжети, які міг самостійно зняти на телефон, змонтувати вдома та начитати.
«Сніданок з 1+1» — проєкт, в якому за 3 години проживаєш цілий день
Яких ще змін зазнав ранковий проєкт під час великої війни та чи вдалося остаточно повернутися до розважального формату? Розкажіть, які теми в фокусі уваги сьогодні?
«Сніданок з 1+1» зараз адаптований до реалій. Це частина ранку кожного українця. Проєкт відповідає вимогам глядачів, тому ми постійно дізнаємося, що вони хочуть знати та намагаємося брати до уваги соціально-побутові теми, прикладні історії. Активізувалась рубрика «Здоров’я». До того ж повернулася така розкіш, як гості та музичні номери артистів, оскільки в перші тижні повномасштабного вторгнення гості до студії не ходили. Доля розваг, звісно, зменшилася.
Ми подаємо більше експертної думки, запрошуючи фахівців із різних сфер. «Сніданок з 1+1» — проєкт, в якому за 3 години проживаєш цілий день. Це і про поради, що подивитися, і про новини з науки, і про економіку, і про шоубіз, і про красу. Проте, звісно, все переплелось в одну тему — війна.
Інформаційна бульбашка наповнена різноманітними фейками та пропагандою ворога. Яким чином ви перевіряєте правдивість інформації, яку подаєте в ефірі? Та як слідкувати за коректністю подачі повідомлень?
Команда «Сніданку з 1+1», здається, класно та правильно на це реагує. Коли бульбашка була наповнена різноманітною інформацією та не всі розуміли, де фейк, а де правда, то в проєкті з’явилася спеціальна рубрика «Антифейки». В ній ми не тільки розповідаємо про те, що відбулося насправді, але й про те, як слідкувати за інформацією, які фейки бувають, звідки з’являються. Це цікаво не тільки глядачам, але й самим журналістам.
Перевірка будь-якої інформації починається з пошуку першоджерела. Пам’ятаю, що на початку великої війни в мережі опублікували відео зі словами Володимира Зеленського про те, що Україна капітулювала. Це був діпфейк. Такі повідомлення можна перевіряти на вірогідність, просто перейшовши на офіційні джерела, в цьому випадку — на Офіс Президента.
У складніших історіях варто дивитися, який сайт подає інформацію, як він візуально виглядає та чи чули ви раніше про нього.
Підготовка прямих ефірів — безумовно завчасний та довготривалий процес. Як ваша команда реагує та адаптовує ефір під ситуативні події? Наприклад, якщо вночі або зранку відбувалися обстріли, певні трагічні події.
З досвіду двох років великої війни в нас вироблено алгоритм дій, як змінюється програма, якщо трапляються непередбачувані обставини. Найголовніша причина — це обстріл під час прямого ефіру. В такому випадку ми одразу переходимо працювати в укриття, моніторимо ситуацію, домовляємося про включення з місця, де трапилася подія, щоб продемонструвати глядачам.
Всі неактуальні сюжети переносяться, ведучі починають робити програму зовсім по-іншому. Нині робота налагоджена, тому цей алгоритм працює як годинник.
Повномасштабне вторгнення додало швидкості
На вашу думку, як повномасштабна війна вплинула на телевізійне виробництво?
Телевізійний ефір — це комплексна робота великої кількості людей з різних сфер, повномасштабне вторгнення якій додало швидкості. Згадуючи 2022 рік, від моменту виникнення ідеї до виходу в ефір могло пройти кілька годин, що взагалі фантастично. Вже зараз ми маємо більше часу та дбаємо про візуальну складову й наповнення в цілому.
Через свій характер вдається до всього ставитися легше
Редактор — робота надзвичайно відповідальна. Як ви приборкуєте постійний стрес в умовах великої війни? Що вас мотивує зараз?
Через свій характер вдається до всього ставитися легше. Але це має свої мінуси. Не стресуючи в конкретний момент, згодом відчуваю емоційне виснаження. Так само було і з повномасштабним вторгненням, адже через пів року був дуже важкий емоційно період.
Деякі речі або традиції, які роблю протягом дня, допомагають триматися. Випити каву, прогулятися вулицею, зайнятися йогою, почитати художню літературу. Це звичайна рутина, яка була до вторгнення та, яку намагаюся повертати сьогодні.
Що ви зробите одразу після Перемоги?
Ми часто запитуємо гостей в ефірі про це, але насправді ніколи не задумувалась, що робитиму. Мабуть, прогуляюся по мирному нічному Києву та зустрічатиму світанок на Оболонській набережній.
