«Росіяни мають чітко розуміти, що їхньою країною керує воєнний злочинець», – ведучий проєкту FREEДОМ Олександр Преподобний

Не виключали таку можливість, що путін, зрештою, зійде з розуму і направить ракети на Київ

Напередодні вторгнення в суспільстві панували тривожні настрої. Що ви відчували особисто? Чи було розуміння того, що неминуче, зрештою, може відбутися?

У середу, 23-го лютого, зі своїм оточенням ми обговорювали різні сценарії розвитку подій. Зокрема, не виключали таку можливість, що путін, зрештою, зійде з розуму і направить ракети на Київ. 

У ті дні одне з видань опублікувало відео з камер спостереження, розміщених на Хрещатику, зі зворотним відліком на кшталт: “До нападу росії залишилось..”. Відверто кажучи, ми сміялися над цим таймером. Між іншим, закрадалися думки, що не дарма вони публікують такі речі і, ймовірно, щось знають. Буквально за кілька днів відбулося повномасштабне вторгнення. 

Була лише впевненість у тому, що Київ 100% вистоїть

За яких обставин ви дізналися про повномасштабну війну? Яким ранок 24-го лютого був особисто для вас? 

24-го лютого прокинувся орієнтовно о 10 ранку, адже повернувся із пізнього ефіру близько 3-ї ночі і побачив десь 50 пропущених телефонних дзвінків від близьких, колег і знайомих. Тоді зрозумів: щось відбувається. 

Перетелефонував мамі, яка сказала, що розпочалася повномасштабна війна. Згодом зв’язався з усіма родичами, запитавши, чи вони живі-здорові, і прийняв рішення, що залишуся в Києві, попри все. Відчуття того, що відбувається щось страшне, не було. Була лише впевненість у тому, що Київ 100% вистоїть. 

Забрав до себе рідних з їхніми домашніми улюбленцями — собаками. А ось мама мене не послухалась. 

Вона директорка школи і від самого початку перебувала у школі, де допомагала людям у бомбосховищі, збирала волонтерів, готувала із ними їжу для територіальної оборони. На мою прикрість, її школа знаходиться в одному з небезпечних районів столиці — на Оболоні. Навіть після ракетного обстрілу ТРЦ і вулиці поблизу школи, вона казала, що не буде їхати додому, адже потрібна людям. 

Ви, росіяни, або запишіть своє звернення до путіна і покажіть свою позицію, або виходьте на вулицю з протестами

У день повномасштабного вторгнення ви чи не відразу вийшли зі зверненням до росіян. Які меседжі в першу чергу хотіли до них донести? І яким був зворотний зв’язок від “друзів” із російської федерації? 

Мене найбільше роздратувало те, що мої знайомі з рф почали писати подібні слова: “Нам дуже шкода. Тримайтеся”. Тож вирішив записати звернення, що мені ці вибачення не потрібні. 

Увечері 24 лютого мені стало зрозуміло, що доводити їм щось немає сенсу. За ці понад 160 днів повномасштабного вторгнення у них нічого не змінилося. Вони продовжують вести звичний спосіб життя — ходять в салони краси, відпочивають та намагаються удавати, що війни немає. 

путінський режим ставить знак рівності між мовою, людьми та територіями

А як в цілому вас змінили ці понад 5 місяців повномасштабної війни, яку розв’язала рф на території України? 

Залишився тим, ким був. Для мене матеріальні речі ніколи не були страшенно важливими. Головне, що всі мої рідні живі і я можу займатися улюбленою роботою, допомагаючи іншим.

Напевно, зникла толерантність до людей, які вважають, що мова не має значення і кажуть, що війну та політику не пускають у своє життя. росія багато років зрощувала суспільство абсолютних соціальних імпотентів, яких нічого не хвилює, крім особистого інтересу. рф — та держава, яка вважає носіїв російської мови своїми громадянами. Їм неважливо, який у тебе паспорт. 

Вони мають чітко розуміти, що їхньою країною керує воєнний злочинець

Які інструменти, на вашу думку, слід використовувати задля ефективної боротьби з пропагандистською машиною кремля? 

Складно змінити мислення людей, які досі не підтримують Україну та до цього часу не змінили думку про бункерного президента. Здається, що їм нічого не допоможе, крім військової поразки росії. Проте ми маємо схиляти на свій бік росіян, які готові ризикувати собою заради зміни режиму. Адже, наразі, вони — наші союзники. Це те, чим займається російськомовний проєкт FREEДОМ.

До прямих ефірів ми доєднуємо людей із російським громадянством, які публічно на весь світ підтримують Україну і називають дії армії рф воєнними злочинами. Саме через них ми можемо достукатися до тих росіян, які сумніваються чи обирають позицію нейтралітету.

За російськими соціологічними опитуваннями, значна частка росіян (віком 18-24 роки) НЕ підтримують повномасштабну війну. От за них і варто боротися. Вони мають чітко розуміти, що їхньою країною керує воєнний злочинець, а Україна — це не частина його імперії.

Журналісти не мають права бездієво спостерігати за всіма подіями

Ви доєдналися до команди плюсів з початком мовлення проєкту FREEДОМ. Чому вам було важливо продовжувати спротив рф у межах цього проєкту? 

У перші два тижні повномасштабної війни записував інтерв’ю для свого YouTube-каналу, волонтерив, допомагав усім медійникам цінними контактами. Безупинно з’єднував італійських, французьких, американських та британських журналістів з нашими фіксерами та продюсерами. 

Гадаю, що мені вдалося впіймати стиль і темп FREEДОМ

Згодом мені зателефонував Максим Шиленко, керівник департаменту журналістських проєктів 1+1 media, і запросив доєднатися до команди FREEДОМ. Навіть не вагався з відповіддю, адже ми живемо в історичний час, який показує, для чого насправді потрібна журналістика.

Чітко пригадую свій перший прямий ефір, перед ним поспав рівно одну годину. Якраз у той період протягом тижня жив на каналі, адже була затяжна комендантська година. Вибив собі монтажну кімнату, аби виспатися, проте щось пішло не за планом. По сусідству зі мною був Дмитро Комаров, який близько 3-ї години ночі з кимось говорив телефоном на гучномовці. Стукався до нього через стінку, аби він вимкнув гучномовець. Зрештою, заснув, але ненадовго. Занадто сильно боявся проспати. 

Добре, що перший ранковий ефір вів з Володимиром Рабчуном, він дуже чіткий ведучий. У нас не виникало жодних непередбачуваних ситуацій. 

В інформаційному полі точаться різні дискусії про проєкт FREEДОМ. Зокрема, що мовлення спрямоване все ж на російськомовних українців, а не росіян. Що ви думаєте з цього приводу?

Нам часто пишуть глядачі з усього світу зі словами вдячності за те, що ми продовжуємо мовлення цього проєкту. Для них FREEДОМ — альтернатива російській пропаганді. 

Щоденно нарощується кількість підписників у нашому Telegram-каналі. Крім того, на YouTube-каналі “Гроші”, де додатково публікуються сюжети FREEДОМ, матеріали набирають значну кількість переглядів.

За чотири місяці роботи проєкту FREEДОМ згенеровано близько 2,4 млрд переглядів контенту на різних Digital-майданчиках. Періодично контент телеканалу потрапляє у тренди російського сегменту YouTube. Так, епізод з Андрієм Піонтковським залишається в трендах на відеохостингу і досі. 

Все це підтверджує зацікавленість до цього проєкту, в межах якого ми пояснюємо людям, що ідеї кремля є абсурдними і приреченими на поразку. Міжнародна спільнота (зокрема, самі росіяни) нарешті отримали можливість переглядати контент, який висвітлює події, що насправді відбувається в Україні. 

До того ж продовжуємо інформаційний спротив і в межах нового digital-проєкту 1+1 media — “ПОЛЯНІЦА”. Під час випусків у гумористичній формі розглядаємо абсурдні російські новини та намагаємося розібратися, що у головах наших сусідів. Перший випуск вже набрав майже 500 000 за добу.

Війна — страшна та непередбачувана річ 

Яка з подій змінила ваш погляд на цю повномасштабну війну?

На 4-й день після деокупації Київщини я відправився в Ірпінь, Бородянку, Гостомель, Бучу та на власні очі подивився на руйнування, які залишила після себе росія. 

У Гостомелі разом з місцевим жителем ми знайшли розтяжку у приватному будинку. У Бородянці ми побачили, як розбирали завали будинку, в який прилетів авіаснаряд. Біля будинку стояли родичі загиблих і чекали на тіла близьких. Коли спілкувався з людьми, в яких вже була втрачена надія, і перед собою бачив повністю зруйновану 9-ти поверхову будівлю, ставив себе на місце постраждалих людей. Ставив себе на місце і тих, хто зайшов у ТРЦ в Кременчуці, чи прогулювався центром Вінниці. Досі пригадую, як зранку 26 червня їхав на ефір вулицею, в яку буквально через 10 хв після мого приїзду на канал окупант вдарив ракетами. 

Активний спротив на інформаційному фронті ви продовжуєте і в межах свого YouTube-каналу. У який момент ви відчули потребу продовжувати журналістську роботу і там? 

Відчував внутрішню потребу ділитися своїми думками. Ти маєш робити те, що у тебе гарно виходить. Я от вмію записувати інтерв’ю, вести програми, продюсувати та бути журналістом  — значить маю це робити. На FREEДОМ почав працювати з 23 березня, тож цю паузу заповнював роботою над своїм YouTube-каналом. 

Буду й надалі вивчати путінську росію в межах свого авторського проєкту. Те, як так сталося, що в 21 столітті світ дав можливість вирости диктатору, який вбиває іншу націю. 

Що для вас стало точкою опори у цій війні? 

100% спорт — біг, теніс, спортзал та плавання. Регулярно пропливаю вздовж пляжу “Венеція”. Це дозволяє очищати думки та виганяти накопичений негатив. Також надихає класична література, яка нині набуває іншого забарвлення. Прогулюючись з кавою, слухаю аудіокниги. Так, нещодавно прослухав “Лісову пісню”. Мене це сильно надихнуло. 

Вірю в те, що ми, як держава, вистоїмо і повернемо наші території станом на 1991 рік

Що ви зробите одразу після Перемоги? Яким буде ваш переможний день?  

Найважливіше, що буде після Перемоги — розуміння, в якій країні ми живемо, над чим нам варто працювати і що робити. Тут все залежить від кожного — від політиків, які повинні позбутися корупції та від людей, які повинні позбутися комплексу меншовартості.