РОБОТА В УМОВАХ ВІЙНИ7 червня 2024

Віктор Калатай, виконавчий продюсер 1+1 media

Головна мета створення документальних фільмів під час великої війни — засвідчити важливу частину історії країни чи світу. Ми маємо пам’ятати все, що відбувається.
Що вам найбільше запам’яталось за час повномасштабної війни? Події, що відбувалися та відбуваються досі в Маріуполі. Нетривіальна історія для кожного з нас.
Поштовхом до створення документальних проєктів про військових стало розуміння та усвідомлення їхнього героїзму. Ці люди захищають нас, створюючи історію.
Що для вас означає цінність «Повага та любов»? Для мене це про повагу до людей, як особистостей та їхніх досягнень. Це те, чим неможливо керувати.

Прокинувся о 5 ранку від звуку вибухів

Розкажіть, з чого дня вас розпочалась повномасштабна війна? Яким був ваш ранок 24-го лютого і чи мали план, як діяти?

Прокинувся о 5 ранку від звуку вибухів. Одразу намагався знайти бодай якусь інформацію в соцмережах і почав збирати речі, щоб їхати на роботу. Вже в офісі планували, як будемо діяти далі та проводити виробничу діяльність.

Все було ніби в режимі марафону

Якими були ваші перші тижні на роботі після повномасштабного вторгнення? Чим займалась ваша команда?

У перший день з колегами розподілили зони відповідальності між нашим Департаментом журналістських проєктів, а також ТСН та «Сніданок з 1+1». Ніч з 24-го на 25-те провів в офісі. Особисто не планував, як діяти, тому що не вірив у наступ на Київ. Проте все було ніби в режимі марафону, адже робили, що могли, підключали всіх, кого могли, і одразу інформували про те, що відбувається. Друга нічна зміна проходила в бомбосховищі, в якому ми зібрали студії для інженерів і ведучих для включень. Пам'ятаю, як одного разу Ігор Циганик, ведучий проєкту «Сніданок з 1+1» на 1+1 Україна та спортивний коментатор, з власного телефону спілкувався з героєм у прямому ефірі та транслював цей діалог.

Певний час ми жили в центральному офісі, допомагали з сюжетами та трансляцією на YouTube. Через кілька тижнів почали готувати ефір телеканалу FREEДОМ, який спрямований на російськомовного глядача, зокрема й росіян, щоб повідомляти їм справжні новини.

Яких змін зазнала ваша професійна діяльність за більше, ніж 2 роки, великої війни? Чи змінився напрям ваших проєктів?

До великої війни наш Департамент теж створював документальні проєкти. Наприклад, «Розщеплені на атоми» про Чорнобиль, який досі показують 26 квітня, «Діти перемоги» про Другу світову війну. З початком повномасштабного вторгнення почали робити фільми з того матеріалу, що був під руками. Спершу мій колега Максим Хотіленко, режисер та автор документальних проєктів, привіз ідею фільму «Мощун. Чат війни» та «Колона». Потім Тарас Ткаченко, український кінорежисер і сценарист, запропонував зробити ще один проєкт «Битва за Київ», який продемонстрували в телемарафоні. Тоді йому вдалося отримати унікальні кадри зсередини Генштабу, побувати в штабі Сухопутних військ, задокументувавши Гостомель. 6 червня була прем’єра фільму «Врятуй» на 2+2, в якому розповідаємо про дідуся та бабусю нашого колеги Сергія, які намагалися виїхати після підриву Каховської ГЕС з окупованих Олешок. Справді пишаюся цим проєктом.

Також ми вже відзняли 3 сезон «Хоробрих сердець», тому що, здається, він важливий для нашої аудиторії та військових зокрема. За цей період департамент журналістських проєктів випустив близько 15 фільмів. Нині шукаємо нові майданчики для просування.

Місія нашої команди — вмотивувати глядача, зробити певний «пантеон» нових українських героїв, про яких будуть знати всі

Як у вас виникла ідея створити патріотичне токшоу «Хоробрі серця»? І чому це зараз має велике значення для українського суспільства?

Ідея виникла насправді ще у 2014 році. Тоді зробили 2 сезони та серію документальних програм, але після цього була перерва у 9 довгих років. Патріотичне токшоу «Хоробрі серця» розповідає історії українців — військових та цивільних, які здійснили подвиги, захищаючи Україну від російської агресії.

Коли почалася повномасштабна війна, розуміли, що слід повернутися до цього проєкту, враховуючи всі виробничі моменти для реалізації. Насправді було лячно знову братися, оскільки був обмежений час і ресурс. Водночас радію, що до нас доєдналась Ольга Кашпор, шеф-редакторка, спільно з якою вдалося створити класний проєкт. Місія нашої команди — вмотивувати глядача, зробити певний «пантеон» нових українських героїв, про яких будуть знати всі. Ми хочемо показати, що вони — справжні герої, які захищають нашу свободу своїми героїчними вчинками, які роблять неймовірні речі, жертвуючи собою задля побудови майбутнього кожного з нас. І ми готові робити цей проєкт, доки буде в цьому потреба.

За час великої війни ви спродюсували кілька документальних фільмів, зокрема «Пригоди Ваньки-окупанта на Київщині», «Крути. Гостомельський рубіж», «Відплата», «Володарі неба». Розкажіть детальніше про кожен із них. З якими труднощами ваша команда зустрілась під час зйомок цих фільмів?

У фільмі «Пригоди Ваньки-окупанта на Київщині» за основу взяті особисті записи російських солдатів і свідчення людей, які, на жаль, перебували під окупацією. З цього ми створили образ ворога. Нам вдалося навіть знайти щоденник одного з російських офіцерів на території місцевої школи у селі Катюжанка, де знаходився командний пункт окупантів. У ньому військовий відверто писав, як і навіщо був відправлений до України, а також про безжальні допити українців. Тому намагалися краще зрозуміти, хто по той бік намагається нас «захопити».

«Крути. Гостомельський рубіж» — це другий спільний з режисером і сценаристом Тарасом Ткаченко фільм (після «Битва за Київ») про курсантський стрілецький батальйон, який в лютому 2022 року, не розуміючи реальної кількості ворожих сил, допоміг зупинити колону рашистських танків на підступах до Києва.

В документальному проєкті «Відплата» ми намагалися з'ясувати, хто та як веде розслідування злочинів російських військових, які чинили масові звірства в українських містах, та чи існує в Україні аналог легендарного ізраїльського Моссаду.

«Володарі неба» — це крута, але важка історія про військових-льотчиків

«Володарі неба» — це крута, але важка історія про військових-льотчиків. Було складно через ряд причин, які є очевидними, та умов, у яких ми знімаємо. По-перше, не всі хочуть показувати обличчя. По-друге, з початком великої війни зросла відповідальність як за своє життя, так і команди. Але, вважаю, що їхні історії неймовірні та неповторні. Друга частина «Володарі неба 2. На межі» — про пілотів, які літали на «Азовсталь»… Всі вони надихають, мотивують створювати ще кращі проєкти.

Над якими проєктами працюєте зараз? Що в планах у вашої команди?

Зараз чотири фільми пройшли на другий етап — пітчингу. Ми продовжуємо серію проєкту «Володарі неба» — наступні частини будуть про військових, які керують дронами та ППО. Історію футбольних фанатів, які перейшли до лав ЗСУ ще у 2014 році, розповімо у телефільмі «Вогонь трибун». «Партизани. Нова історія» — це наступний фільм про херсонських партизан, в якому ми проведемо паралелі з історією непокірного вільного краю з часів козацької держави, та пояснюємо, чому це в нашій крові. Для багатьох із нас Херсон був відкриттям.

Дуже важкий, на мою думку, повнометражний документальний фільм «Горе Грози», в якому розповімо історію села Гроза, ракетна атака на яке була найбільш кривавою за весь період. Спершу селище пережило окупацію, а потім росіяни «Іскандером» вдарили по кафе під час поховання. Трагічна історія, яку будемо візуалізувати. Тому що про неї слід розповісти, аби пояснити і сучасникам, і наступним поколінням реалії часу, в якому ми живемо.

Ще один фільм плануємо робити про реінтеграцію українців та України. Він буде дискусійний. Хочемо показати, що громадяни повертаються та відбудовують бізнеси, власні домівки, попри все. Наша мета — змотивувати тих, хто ще вагається, чи слід повертатися.

Ви також займаєтесь волонтерською діяльністю. Так, разом із командою Leader Citron доєднались до проєкту Tour de Drone — проєкту, що заснований велоспільнотою. Розкажіть, будь ласка, детальніше, яка його мета? Та скільки коштів вже вдалося зібрати?

Мій друг, Ігор Хижняк, велоспортсмен, 24-го лютого пішов служити в лави ЗСУ і зараз займається саме напрямом дронів та їх застосуванням на полі бою. Тому виникла ідея з нашої спільноти організувати волонтерський проєкт «Tour de Drone».

Перший збір був на 300 000 грн. Вже вдруге ми зробили командні перегони на час і зібрали мільйон гривень, на які закупили понад 70 дронів, але продовжуємо акумулювати кошти далі. На жаль, це виявилось не так легко, проте зараз плануємо робити третій етап. Не зупиняємось, адже проєкт діятиме, поки ми не переможемо. До того ж допомагаю знайомим військовим, зокрема нашому колишньому режисеру, долучившись до проєкту «Мольфари на джипах».