Віолета Терещенко, PR-менеджерка 1+1 media
- Бути піарником в умовах війни — не випускати телефон із рук, бути завжди на зв’язку та в курсі всіх новин.
- Як особисто на вас вплинула війна? Стала дорослішою, зрозуміла, що в житті щось може піти не так, як хотілося б. Напевно, зняла рожеві окуляри.
- Найбільший виклик за 2 роки — знову повернутися в Київ та почати життя з нового аркушу.
Прокинулася від дзвінка мами, яка спокійним голосом сказала: «Ти головне не хвилюйся, але прокидайся. Почалася війна»
Розкажіть про свій ранок 24-го лютого. Що зробили тоді спершу? Чи був план, як діяти надалі?
Велику війну зустріла саме в Полтаві. Прокинулася від дзвінка мами, яка спокійним голосом сказала: «Лєтуся (так вона мене називає), ти головне не хвилюйся, але прокидайся. Почалася війна».
Не хвилюватися звичайно, що не вдалося. Відчувала внутрішній хаос, важко було зібрати себе докупи. Одразу почала заходити в месенджери, писати рідним і друзям, вмикати телевізор, щоб отримати хоча б якусь інформацію. Потім вирішила збирати речі та продукти, тому що не знала, чи буду кудись їхати. Але вже за кілька годин виїхала в Полтавську область.
Найскладніше було змиритися з рішенням тата піти воювати. «Я не буду сидіти вдома, коли нас намагаються знищити. Мені є кого захищати!», — ці слова почула в перші дні війни. Вже два роки тато мужньо боронить нашу країну, безмежно ним пишаюсь! Він — моя велика підтримка та натхнення!
З перших годин повномасштабної війни почалася цілодобова робота
Якими були перші тижні повномасштабного вторгнення? Чим ви особисто займалися в команді та чому продовжували працювати, попри все?
У цей період працювала у відділі просування зірок, що займався особистим іміджем ведучих і веденням соцмереж ведучих телеканалу 1+1. З перших годин повномасштабної війни почалася цілодобова робота. З командою готували дописи на Facebook, відписували релізи, створили загальний акаунт ведучих у TikTok — майданчик, до якого було прикуто найбільше уваги. Оскільки працювали безпосередньо з зірками, а вони отримували багато листів від глядачів, які потребували підтримки, ми її надавали та ділились інформацією, де дивитися оперативні новини тощо. Паралельно записували відеозвернення з ведучими, щоб емоційно підтримувати читачів.
Чіткого плану не було, все робили поступово. Дякую команді за досвід, який отримала поруч з ними. Це період життя, з якого почалася кар’єра піарника.
У штабі працювала протягом 4 місяців, щодня та без вихідних
Також з ваших соціальних мереж можна побачити, що ви займалися волонтерством на початку повномасштабної війни в рідному місті Полтава. Яким ви пам’ятаєте місто тоді, чому вирішили долучитися до благодійності?
Перебуваючи два тижні в області, почала себе морально з’їдати, адже відчувала гостру потребу допомагати людям. Думаю, на це мене надихнула мама, яка з перших днів війни полишила свою звичну роботу та почала волонтерити. При міській раді в Полтаві тоді організували благодійний штаб, в якому ми працювали як волонтери у пункті видачі. Особисто я працювала протягом 4 місяців, щодня та без вихідних. Тоді в місто приїжджало багато переселенців, усі потребували допомоги. Ми зносили, сортували необхідні речі, видавали їжу, засоби гігієни, комплекти постільної білизни, надавали не лише матеріальну, але й моральну підтримку. Спілкуючись з переселенцями, складно було видавити хоча б слово та не заплакати.
Згадую цей період з особливим трепетом. Наша команда, штаб за ці часи стали маленькою сім’єю, яка підтримувала одне одного, допомагали. Це було вкрай важливо. Вдячна кожному, з ким мала змогу працювати!
У липні 2022 року ви долучилися до команди управління корпоративних комунікацій. Як змінилися ваші функціональні обов’язки? Та якою є команда корпоративних комунікацій?
З початком повномасштабної війни в житті відбулися суттєві зміни. Мене весь час тягнуло в Київ, тому вирішила їхати у столицю. Згодом мені зателефонувала HR-спеціалістка 1+1 media та запропонувала роботу на посаді PR-менеджерки групи зовнішніх комунікацій.
Функціональні обов’язки змінилися кардинально. Зовнішні комунікації — це про велику кількість текстів та інтерв’ю. Це для мене був виклик, бо її потрібно було оперативно обробляти. Трохи пізніше, у зв’язку з кадровими змінами у відділі корпоративних комунікацій, крім підготовки інформаційних матеріалів, почала займатися ще створенням контенту.
Уже зараз наша команда повністю укомплектована, потужна та класна. Всі натхненні.
PR — крихкий
Працюючи з перших днів повномасштабної війни, ви точно відчули зміни в PR. Якими є комунікації в умовах великої війни? Зокрема, що треба враховувати при створенні креативу та як аудиторія сприймає такий контент?
PR — крихкий. З ним потрібно бути обережним. Право на помилку існує, але за цим може стояти ще більша помилка, яка може перетворитися в кризу. В комунікаціях з’явилося більше відповідальності, всі стали обережнішими та водночас емпатичнішіми. Нині ми аналізуємо інформацію втричі об’ємніше, перевіряючи кожну деталь. До того ж піарникам слід постійно перевіряти, що відбувається в країні чи світі. Якщо обстріл — ми не постимо просто публікації, а навпаки — висвітлюємо допомогу та слова підтримки. Всю інформацію подаємо справжньою, але через призму війну.
При створенні відеоконтенту також слід враховувати багато чинників. Навіть з музикою насправді багато ризиків. Завжди треба перевіряти, з якої країни виконавець, не використовувати пісні російських артистів, адже він чи вона можуть бути підписані англійською мовою.
Ти ніколи не зможеш створити контент, який сподобається всім, та не буде нікого тригерити. Адже кожен із нас зараз переживає власну історію, сприймає інформацію по-різному. Але це реальність, в якій ми живемо.
Зараз помічаю, що аудиторія почала легше реагувати на контент, в якому немає згадки про війну. Можливо тому, що людям хочеться хоча б на мить відволіктися від цього.
У червні 2023 року 1+1 media запустила рубрику «Як ти тримаєшся?», авторкою якої є саме ви, а основною метою — підтримка ментального здоров'я. Розкажіть про неї детальніше, як у вас виникла ідея створити цю рубрику?
На одній з зустрічей з Яною Ляхович, керівницею корпоративних комунікацій 1+1 media, отримала задачку — розробити формат рубрики, в межах якої плюсівці розповідатимуть про те, як переживають турбулентні часи. Ми обдумали концепцію, візуальну частину проєкту та запустили рубрику «Як ти тримаєшся?» в соцмережах. Зараз кожен 4-хвилинний випуск займає приблизно 5 годин — від ідеї до розробки. В її межах працівники — зірки, продюсери, ведучі, менеджери та інші плюсівці — розповідають про свій досвід життя в умовах великої війни, власні трансформації та головні виклики в роботі.
Ця рубрика — проста, немає нічого фантастичного. Проте саме в цій простоті ховаються сенси та важливі питання, які хотілося б почути і кожному з нас, і глядачам. Спілкуючись з колегами, маю змогу познайомитися з ними ближче та побачити їх глибше, не просто як журналіста в кадрі, наприклад. Люблю цей проєкт усім серцем, але занадто пропускаю крізь себе почуті історії, хоча по-іншому не можу.
Також разом із командою групи просування корпоративних спікерів ви займаєтесь проєктом «Плюсуй українську», який спрямований на популяризацію української мови та культури. Що нині в планах в межах проєкту?
«Плюсуй українську» — улюблений, корисний і важливий проєкт. У його межах ми створюємо відеоконтент для Telegram-каналу, TikTok, але зараз у планах долучення зірок і масштабування.
З командою вирішили створити цикл-рубрику, куди залучатимемо корпоративних спікерів. Вони на своєму досвіді розповідатимуть про те, як переходили на українську, ділитимуться особистими порадами. Також працюємо над новими підходами розвитку в TikTok.
Мрії стали такими нетиповими для мене
Що вас мотивує працювати, попри все?
Результати. Коли бачу, що моя робота комусь допомагає — значить усе не просто так. Завжди вкладаю душу в те, що роблю.
Якою є ваша мрія сьогодні?
Мрії стали такими нетиповими для мене. З татом бачимося рідко, кілька разів на рік, адже він воює на Куп’янському напрямку. Тому мрію про те, щоб мати можливість зустрітися з рідними, коли захочу. Щоб прокидатися та не думати про те, де тато, а чи були тривоги, які наслідки обстрілів.
