Олексій Тупіцький, оператор ранкового проєкту «Сніданок з 1+1»

Пам’ятаю розгубленість та паніку. Не знав, як діяти

Яким для вас був ранок 24 лютого? З чого він розпочався і як ви дізнались, що почалася повномасштабна війна в Україні? 

Прокинувся від дзвінка друга, на який відреагував трохи агресивно, бо 24-го лютого в мене був вихідний. Він одразу повідомив, що почалася війна. Тоді вже прислухався до вибухів за вікном та зателефонував батькам.

Дружина працює лікаркою, тому вирішили, що поїдемо разом на її роботу та будемо думати, що робити далі. Добу пробули там, а потім повернулися додому. Певний період жили втрьох в коридорі — я, дружина та собака.

Ви — оператор телевізійного ранкового проєкту «Сніданок з 1+1». Чи змінилася ваша професійна діяльність із початком великої війни? Поділіться спогадами, якою була команда та внутрішні процеси перший період?

В перші дні команда не мала чіткого плану, як діяти в умовах великої війни, але ми продовжували працювати, адже знали, що маємо доносити інформацію до глядачів. Певний час в команді «Сніданку з 1+1» було 3-4 людини, але з кожним днем нас ставало все більше. Дехто поїхав у інші міста або пішов воювати в лави ЗСУ. Серед таких — Антон Іванов, який пішов боронити нашу країну. 

Розкажіть про залаштунки телепрограми: якою була перша зйомка від початку повномасштабної війни?

Можливо це була не перша зйомка, але пригадую поїздку в Бучу з Антоном Пшеничним, який на той момент працював журналістом «Сніданку з 1+1». Ми знімали пошкоджений завод, на якому раніше виробляли солодощі, адже в інформаційному просторі гуляла дезінформація, що росіяни в період окупації отруїли ці солодощі, а керівництво підприємства пустили їх в продаж. Наша мета була — показати, як насправді все відбувалося.

Через те, що поїздка відбулася через кілька днів після звільнення Київської області, знімальну групу супроводжували ТРО. Оскільки в Бучі ще не були ліквідовані всі наслідки окупації, довелося побачити страшні речі. Тоді зрозумів, що ці реалії стали частиною повсякденності.

Важко було знімати, не знаю, як люди це пережили

Як проходять зйомки в умовах повномасштабної війни? Та як вдалося адаптовуватися до технічних викликів: обстріли, блекаути й відключення зв’язку?

На початку великої війни студія була облаштована в укритті. Коли потроху все почало відновлюватися, вирішили повертатися до більш традиційного формату знімань, аби відволікати глядачів від трагічних подій. Але все це залишилось як бекап.

Були випадки, коли під час робочих поїздок обстрілювали місто, тому єдиним рішенням було зупинитися та чекати, адже поряд не було укриттів 

Наша команда знімала сюжети про тих, хто пережив жахіття війни, окупацію, втратив рідних, а також про людей, які рятували тварин. 

Після деяких історій в мене змінився світогляд. Важко було знімати, не знаю, як люди це пережили. Моя дружина тоді працювала з військовими, тому бачила все під іншим кутом. Ми ділились цим після роботи.  Своєю чергою я бачив наслідки звірств окупації через історії людей в камері.

Робота оператора — бачити світ по-своєму та показувати його таким іншим людям

Ви також оператор-поставник проєкту «Спорт проти війни» (мин. «Спортивний фронт»), який запустила команда 1+1 media в червні 2022 року. Чому ви вирішили долучитися до ініціативи? Розкажіть детальніше, який з моментів зі знімального майданчика запам’ятався вам найбільше?

Проєкт «Спорт проти війни» каже всьому світу про Україну, тому мені було цікаво долучитися. Попри обставини, команда намагається робити максимально якісний контент для того, щоб нікому не було соромно за канал і країну на світовому майданчику.

Найбільше запам’яталася атмосфера та емоції від першої зйомки, героєм якої став Андрій Шевченко, легендарний футболіст. Тоді ми знімали в Києві на фоні будинку, третина якого була зруйнована, та на полі, яке було понівечено уламками від ракет. Так, він розпочав марафон сюжетів зі спортсменами.

Відео з Андрієм Шевченком: https://youtu.be/bKBhWf_qetk?si=phVx7er_Jz2CRgYf 

..розв'язання задач із зірочкою, на мою думку, дає розвиток. Але, якщо мені задачу з зірочкою не дають, додаю її я, тоді це цікаво.

Робота оператора — бачити світ по-своєму та показувати його таким іншим людям. В кожного спортсмена була цікава історія та локація, що несе цінність. 

Завжди до своєї роботи ставлюся з критикою, тому розв'язання задач із зірочкою, на мою думку, дає розвиток. Але, якщо мені задачу з зірочкою не дають, додаю її я, тоді це цікаво.

Батьківство мотивує мене працювати ще більше та якісніше

Відомо, що нещодавно, 4 місяці тому, ви стали батьком. Розкажіть, як батьківство впливає на ваші цінності та пріоритети?

Розуміли, що іншого відповідного часу може й не стати, ми хотіли донечку давно. Батьківство — це черговий етап дорослішання, тому цінності та пріоритети змінилися. Зона відповідальності збільшилася стократно. Коли дружина пішла в декрет, зрозумів, що потрібно дати максимум для дитини та сім’ї загалом, поки можу.

Батьківство мотивує мене працювати ще більше та якісніше, але весь вільний час намагаюся приділяти саме сім’ї. 

Узагальнюючи все вище сказане  — які внутрішні трансформації відбулися з вами за період повномасштабної війни?

Навчився цінувати час і моменти в житті, не відкладаючи на потім. 

Який сюжет мрієте зняти одразу після Перемоги? 

Було б цікаво зняти реакцію людей з їхніми емоціями на звістку про Перемогу та закінчення війни. Здається, що це буде потужний відеоряд.