Леся Йовхименко, керівниця проєктів «ЖВЛ» на 1+1 Україна та «Ближче до зірок» на телеканалі ТЕТ
- Яким є телевізійний бізнес в умовах великої війни? Турбулентний, але водночас дуже відважний.
- Як велика війна вплинула особисто на вас? Вторгнення викликало величезний масив емоцій, адже для мене це як пережити страшний сон вочевидь. Це неприємний досвід розчарувань, болючих історій, але водночас період відкриттів. Час, який показує нам, що там, де щось зникає, завжди народжується нове. До того ж війна виявила справжню людяність.
- Що означає для вас цінність «Сміливість»? Про неї, як і про війну, нам розповідають змалечку, але усвідомити її без досвіду неможливо. Так збіглося, що справжньої сміливості навчилась на «плюсах», коли перейшла сюди у 2019 році, адже довелося рішуче діяти й під час запуску проєктів, і в пандемію, а особливо під час великої війни. У цей період навчилася не триматися за старе, а налаштуватися на нове й постійні зміни.
Було дуже страшно за рідних, квартиру та все життя, яке побудувала в столиці
Як розпочався для вас ранок 24 лютого? Що ви зробили насамперед, коли дізнались про початок повномасштабної війни?
Перший день пам’ять майже стерла. Прокинулась від вибухів. З вікна мого будинку на Сирці відкривалася страшна картина на місто у вогні. Наступного ранку ми з рідними остаточно вирішили їхати в Київську область, де мешкає моя онкохвора мама. Ми фактично вирушили назустріч російській колоні. Проте, на щастя, через географічне розташування містечка ми були у відносній безпеці, за 30 км від їхніх позицій в сусідньому районі.
Звичайно, що перші дні всюди панували паніка та хаос. Було дуже страшно за рідних, квартиру та все життя, яке побудувала в столиці. Вже 5 квітня ми повернулися до Києва, після того, як Київщину звільнили від окупантів.
Це час, коли межі обов'язків розмилися, проте всі працювали заради однієї мети
Як ви організовували комунікацію та роботу всередині команди?
Попри все, ми залишалися на зв’язку. До роботи повернулася 5 березня через «Мрію». Команда «ЖВЛ» була останньою, хто робив сюжет про літак. Коли дізналися, що вона знищена, вирішили адаптувати матеріал для іноземних телеканалів.
Згодом керівництво 1+1 media активно почало комунікувати з усіма відділами, створивши чимало робочих чатів. Я долучилася до WAW Ukraine (War Against War), допомагала як редакторка, вичитувала блоги новин, які робив ранковий департамент для міжнародного мовлення. Поступово «Сніданок з 1+1» повернувся з ефірами на YouTube, всі, хто мав змогу, долучилися до виробництва. Потім як шеф-редакторка приєдналася до проєкту «Знайти своїх» ведучої 1+1 Україна Каті Осадчої на перші 17 епізодів. Команда робила тоді майже неможливе разом із фондом «Пошук зниклих». Вкрай важливо було дати людям відчуття, що вони почуті.
Працювати перший рік вторгнення було надзвичайно складно. Через те, що колеги подекуди не могли доїхати до офісу через масовані ракетні обстріли Києва, зривалися матеріали на ефіри. Тому з початком повномасштабної війни ввела правило: до звичних планів А і B — завжди має бути план C. Цей період — це час, коли межі обов'язків розмилися, проте всі працювали заради однієї мети. Якщо щось йшло не за планом, спершу фокусувалися на ефективних рішеннях, а після працювали над помилками.
Стало зрозуміло, що без плану С — нікуди
Проєкт «Життя відомих людей» зазнав певних трансформацій під час війни, зокрема транслювався в межах телеканалу ТЕТ. Розкажіть про це детальніше, які зміни відбулися? Та яка основна відмінність від попередніх сезонів?
За останні роки проєкт спіткали кардинальні зміни. Влітку 2022-го канал ТЕТ замовив маленький «ЖВЛ» — щоденний тележурнал на 25 хвилин. Це був класний, але шалений період, коли редакція мусила неабияк оптимізуватися й вигадувати все на ходу. Надзвичайно вдячна команді за креатив і відвагу, зокрема режисеркам Марині Бойко і Маріанні Піщанській.
Потім розпочався складний період із блекаутами та двома одночасними проєктами. Тієї миті стало зрозуміло, що без плану С — точно нікуди. Нас запустили в ефір новоствореного телеканалу 1+1 Україна з великим щоденним «ЖВЛ» на 45 хвилин. Водночас ми запускали проєкт на ТЕТ «Ближче до зірок». Нині перший перетворився на постійну рубрику в «Сніданок з 1+1» — «ЖВЛ представляє» з Тімуром Мірошниченком, ведучим телепроєктів 1+1 media. В ній ми забезпечуємо глядачів ексклюзивними новинами про відомих сучасників.
Велика війна стерла межу між селебриті та глядачем
Під час повномасштабного вторгнення ви запустили проєкт «Ближче до зірок». Розкажіть про нього детальніше, як ви обираєте теми?
Вже рік, як ми трансформувалися у тижневик, де збираємо все найцікавіше про відомих людей України й світу. Нашій маленькій редакції вдалося налагодити ефективну роботу, попри те, що команда поєднує декілька обов’язків у департаменті або працює за кордоном. Велика війна стерла межу між селебриті та глядачем, тому керуємося цим під час створення контенту, адже не можемо й досі жити в довоєнних реаліях.
«Ближче до зірок» розповідає історії успіхів і невдач, перемог над собою й незламної віри. Наш глядач недільного ранку залюбки передивляються випуски попередніх сезонів перед прем’єрними випусками. Від нинішнього, 4-го сезону, отримую особливе задоволення, адже герої вже самі приходять до нас. Неймовірна честь долучитися до проєкту «Здійсни мрію» від 1+1 media, адже разом ми знімаємо рубрику, в межах якої організовуємо дітям, що втратили рідних під час великої війни, зустрічі з кумирами. До того ж вся команда, особливо ведучі проєкту Нікіта Добринін і Наталі Солонік, дуже здружилися. Тому вже маємо класну традицію — ходити разом на обід після запису в студії.
Ми підтримуємо аудиторію позитивними й чесними історіями, адже час забути про пафосність і гламур
Наскільки змінилися вподобання аудиторії?
Практика показала, що ми працюємо в той час, коли потрібно вгадувати запити аудиторії. З початком повномасштабного вторгнення все було дуже непевне. Наразі команда вже орієнтується на свіжі дослідження аудиторії. Крім того, ми завжди радимось у редакції, а також із креативним продюсером, не ухвалюємо одноосібних рішень, бо вони можуть виявитися смаковими.
Здається, що психіка глядачів настільки напружена та втомлена, що від телебачення їм хочеться легкого та непересічного контенту. Ми підтримуємо аудиторію позитивними й чесними історіями, адже час забути про пафосність і гламур.
Ви належите до команди волонтерів KYIV DEFENDERS. До того ж неодноразово організовували благодійну допомогу самостійно. Розкажіть про цю частину діяльності.
Під час великої війни перший благодійний збір створила на свій День народження, 24 травня. Це був збір на електричне крісло колісне для моєї героїні з реаліті-мейковеру «Місія Краса», де працювала у 2018-му. Ця жінка три тижні провела у підвалі в Бучі, чим остаточно підірвала здоров’я. Досі пам’ятаю, як мене вітали, кидаючи донати на банку. Вже влітку 2022 року допомагала ГО «KYIV DEFENDERS» відшивати зразки підсумок для військових. Навесні 2023 долучилася до цієї команди волонтерів вже офіційно.
«KYIV DEFENDERS» — фантастичний колектив і моя опора! Ми — «гуманітарний контрнаступ», бо насамперед намагаємось ефективно забезпечити роботу бойових підрозділів. Наша гордість — проєкт «КД Тачки». Ми передали на лінію фронту понад 115 автівок — це кейс і медеваки, з десяток швидких і навіть вантажівка, кожна з яких була забита необхідним: їжею, медикаментами, інструментом, генераторами. Це вдається завдяки налагодженню великої кількості партнерств із донаторами та дружніми фондами Європи, США та Канади. Нині залучаємо блогерів, організовуємо квізи, корпоративи для бізнесу, аукціони. Також активно збираємо мільйон на ескадрилью з 24 БПЛА вітчизняного виробництва «Дартс».
У команді KYIV DEFENDERS нас трохи більше ніж 20. Автівки на фронт передаємо з рук у руки за 24 години, виїжджаючи командою в ніч цілою автоколоною. Ми завжди відчуваємо вдячність, тому це надихає. Також обідати з бійцями на вокзалі вже стало доброю традицією. В останніх повідомленнях дедалі частіше лунають слова подяки від хлопців. Тож, закликаю всіх підтримувати волонтерів і ЗСУ!
Хочу реалізувати себе в реабілітації
Про що ви мрієте після Перемоги?
Хочу реалізувати себе в реабілітації, зокрема через краніосакральну терапію, яку почала опановувати до великої війни. Це один із напрямів остеопатії, ощадливий масаж, що ефективно відновлює ресурси організму. Особливо дієвий при ПТСР, з яким, так чи інакше, стикнувся кожен українець. Тож мрію знову спокійно вчитися.
А з амбітних цілей — стати театральною продюсеркою, як колись пожартувала моя керівниця Юлія Жмакіна. Річ у тім, що влітку 2023-го ми з Єгором Гордєєвим, ведучим ранкового проєкту «Сніданок з 1+1» на телеканалі 1+1 Україна, організовували покази вистави «Даність» у Львові для пацієнтів центру Superhumans. Це особливий перформанс, коли літня жінка збирає за столом глядачів як родину, частує й переповідає роман «Берестечко» Ліни Костенко. За дві години історія 300-літньої давнини немов перепрошиває кожного. Мене особисто ця вистава надзвичайно підбадьорила та згуртувала, коли були надважкі моменти. Бачила, як за столом змінювалися очі ветеранів, тому мрію організувати в реабілітаційних центрах матеріальну базу для таких вистав.
